ГОСТ 23862.0-79

ГОСТ 23862.0-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Загальні вимоги до методів аналізу (із змінами N 1, 2)

ГОСТ 23862.0-79

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ

Загальні вимоги до методів аналізу

Зовнішній-їх металів і їх oxides. General requirements for methods of analysis

МКС 77.120.99
ОКСТУ 1709

Дата введення 1981-01-01

Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 19 жовтня 1979 р. N 3988 дату запровадження встановлено 01.01.81

Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 11-95)

ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у квітні 1985 р., травні 1990 р. (ІУС 7-85, 8-90).

1. Цей стандарт встановлює загальні вимоги до методів аналізу рідкоземельних металів та їх оксидів.

2. Відбір проб проводять за нормативно-технічною документацією на продукцію цього виду.

3. Для приготування розчинів та проведення аналізів застосовують дистильовану воду за ГОСТ 6709–72 або деіонізовану воду та реактиви кваліфікації х.ч., якщо не вказано іншу кваліфікацію або спеціальний для даного аналізу спосіб її очищення.

4. Деіонізовану воду одержують, пропускаючи дистильовану через хроматографічні колонки, заповнені катіонітом КУ-1 або аналогічним і аніонітом АН-1 або аналогічним.

5. Наважки аналізованої проби та матеріалу, що використовується для приготування зразків порівняння та стандартних розчинів, зважують з похибкою не більше 0,00025 р. Наважки аналізованої проби та зразків порівняння в ході спектрального аналізу допускається зважувати з похибкою не більше 0,002 г.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

6. У виразі «розбавлена 1:1, 1:2 тощо » перші цифри означають об'ємні частини кислоти або будь-якого розчину, другі — об'ємні частини води.

7. Вираз «окис рідкоземельного елемента (окис РЗЕ), чистий за домішками, що визначаються» означає, що ці домішки не виявлені методом аналізу, регламентованим відповідним стандартом.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

8. При хіміко-спектральному визначенні домішок окисів РЗЕ рідкоземельних металах та їх окисах перед кожними десятьма аналізами проводять контрольний досвід, виконуючи всі стадії аналізу без основи. Всі реактиви для екстракційно-хроматографічних поділів готують у кількостях, достатніх для 11 (або більше) поділів. Зміст домішок, що визначаються в контрольному досвіді, повинен бути меншим від мінімально визначеного, наведеного у відповідному стандарті. В іншому випадку реактиви замінюють.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

9. Перевірку роботи екстракційно-хроматографічної колонки допускається проводити методом радіоактивних індикаторів, наведеним у додатку.

10. Переведення проб рідкоземельних металів в окиси здійснюють наступним чином: наважку металу, що аналізується, крім церію, масою 100-300 мг поміщають в кварцову чашку (при визначенні кремнію - платинову) місткістю 30-50 см , додають 3-5 см азотної кислоти (1:1), розчиняють при кімнатній температурі, а потім при нагріванні упарюють до вологих солей, двічі обробляють дистильованою водою, щоразу упарюючи розчин насухо; сухий залишок нагрівають до видалення оксидів азоту і прожарюють в печі муфельної при 900-950 °С протягом 1-2 год; навішування церію масою 100-300 мг поміщають у кварцову чашку (при визначенні кремнію - платинову), окислюють при нагріванні на електричній плитці і прожарюють у муфельній печі при 900-950 ° С протягом 1-2 год.

(Змінена редакція, зміна N 1).

11. Допускається застосування інших методик, якщо їх метрологічні характеристики не поступаються характеристикам методик, включених до цієї збірки.

12. За наявності в тексті стандарту таблиць із зазначенням кількох аналітичних пар ліній для одного діапазону визначених змістів допускається використання будь-якої пари.

13. Допускається застосування іншої апаратури, матеріалів, посуду та реактивів (у тому числі зарубіжних) за умови отримання метрологічних характеристик, не гірших за зазначені у відповідних стандартах на методи аналізу.

14. Розбіжності результатів паралельних визначень і результатів аналізів з довірчою ймовірністю 0,95 не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у відповідних стандартах на методи аналізу.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

15. (Виключений, Изм. N 2).

16. При обчисленні результатів полярографічних визначень сірки всі висоти піків перераховують на ту саму інструментальну чутливість полярографа.

17. У стандартах наведені розбіжності, що допускаються, для декількох значень діапазону визначених змістів. Розбіжності, що допускаються, для інших значень зазначеного діапазону розраховують методом лінійної інтерполяції.

18. Для контролю точності результатів аналізу використовують стандартні зразки складу рідкісноземельних металів та їх оксидів, близькі за хімічним складом до аналізованих зразків.

Для методів аналізу, в яких розбіжність результатів обчислюють у вигляді різниці, результат аналізу СО вважають точним, якщо абсолютне значення різниці результатів аналізу СО та атестованого значення при довірчій ймовірності 0,95 не перевищує значення ,

де - Похибка атестації СО;

- Допустиме розбіжність результатів аналізу;

,

де - 1,96 (при 0,95) - квантиль нормального розподілу;

- Коефіцієнт, значення якого для 0,95 та паралельних визначень наведено у таблиці.

Для методів аналізу, в яких розбіжність результатів обчислюють у вигляді відношення, результат аналізу СО вважають точним, якщо відношення результату аналізу СО та атестованого значення (обчислюють відношення більшого значення до меншого) за довірчої ймовірності 0,95 не перевищує значення

.

Допускається використовувати галузеві стандартні зразки складу рідкісноземельних металів та їх оксидів та стандартні зразки підприємств, атестовані відповідно до ГОСТ 8.315-97.

Для контролю точності результатів аналізу, отриманих спектральним методом, в якому передбачено попереднє змішування матеріалу, що аналізується, з порошковим графітом, допускається використання стандартного зразка складу графітового порошку (ПГ-27пр) ДСО 2820-83.

За відсутності стандартних зразків складу контроль точності проводять, як наведено нижче.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

18.1. Точність результатів аналізу під час використання фотометричного, флуоресцентного, нефелометричного та полярографічного методів аналізу контролюють методом добавок.

Добавка повинна в 2-3 рази перевищувати вміст домішки, що визначається, в пробі. , а при , якщо - нижня межа визначених змістів, добавка повинна в 2-3 рази перевищувати значення .

Результати аналізу вважають точними, якщо різниця ( ) розрахункового (зміст обумовленої домішки в пробі плюс добавка - ) та знайденого значень при довірчій ймовірності 0,95 не перевищує значення, обчисленого за формулою

,

де - Допустима розбіжність для ;

- Допустима розбіжність для .

Допустимі розбіжності наведені у відповідних стандартах на методи аналізу. Значення не повинно перевищувати значення , де - Верхня межа визначених змістів, зазначених у відповідних стандартах.

18.2. Точність результатів аналізу при використанні спектрального, полум'яної фотометрії, люмінесцентного, активаційного, хіміко-спектрального та хіміко-активаційного методів аналізу контролюють для кожної домішки, що визначається, при переході до нового комплекту зразків порівняння або стандартних розчинів.

З цією метою для однієї і тієї ж проби, що містить обумовлену домішку в контрольованому діапазоні концентрації, з використанням старого © і нового (н) комплектів зразків порівняння або стандартних розчинів отримують чотири результати аналізу і обчислюють середні геометричні значення і .

Потім знаходять відношення більшого з одержаних значень і до меншого. Результати аналізу вважають точними, якщо це відношення не перевищує кореня квадратного з розбіжності результатів двох аналізів, наведеного у відповідному стандарті для змісту, рівного .

Контроль точності проводять для кожного інтервалу між найближчими за змістом зразками порівняння з надходженням на аналіз відповідних проб.

18.3. Допускається контролювати точність результатів аналізу порівняння з результатами аналізу, отриманими іншим стандартизованим методом. Розбіжності результатів аналізу, отриманих обома методами, з ймовірністю 0,95 не повинні перевищувати значення , обчисленого за формулою

,

де - Допустима розбіжність, наведена в стандарті на контрольований метод;

- Допустиме розходження, наведене в стандарті на інший стандартизований метод.

18.1-18.3. (Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

19. При аналізі проби у вигляді металу у ГОСТ 23862.19-79 , ГОСТ 23862.21-79 -ГОСТ 23862.36-79 результат розраховують на вміст домішки металу в ньому.

При аналізі проби як окису результат розраховують зміст домішки металу у ній.

20. Допускається приготування зразків порівняння для спектрального аналізу з використанням інших кількостей речовин, що змішуються, а також інших поєднань визначених домішок при збереженні значень масових часток, зазначених у відповідних стандартах на методи аналізу.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

21. Окису РЗЕ перед вживанням прожарюють у печі муфельної при 900 °C до постійної маси.

22. Вимоги безпеки під час проведення аналізів рідкісноземельних металів та їх оксидів — щодо нормативно-технічної документації. Порядок та види навчання працюючих безпеки праці - за ГОСТ 12.0.004-90.

21, 22. (Введені додатково, Зм. N 1).

23. Човники, шпателі та інші пристрої для взяття наважок протирають ватою 0,3-0,5 г, змоченою спиртом (0,5 см на один зразок); ступки і маточки попередньо миють водою, потім протирають ватою 0,5-1 г, змоченою спиртом (3,5 см на 1 зразок); підставку для електродів, пінцет, тримачі електродів протирають ватою 0,5-1 г, змоченою спиртом (3 см ).

При перемішуванні для підтримки суміші в кашкоподібному стані спирт додають по 1 см. на 1 г речовин, що перемішуються.

(Введений додатково, Зм. N 2).

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА
Обов'язкове

ПЕРЕВІРКА ПРАВИЛЬНОСТІ РОБОТИ ЕКСТРАЦІЙНО-ХРОМАТОГРАФІЧНОЇ КОЛОНКИ МЕТОДОМ РАДІОАКТИВНИХ ІНДИКАТОРІВ

Використовують такі радіоактивні ізотопи РЗЕ: лантан-140, церій-141, неодим-147, самарій-153, європій-152, європій-152m, гадоліній-159, тербій-160, диспрозій-165, 6-17-1 тулій-170, ітербій-175, лютецій-177.

Радіоактивні ізотопи отримують опроміненням оксидів відповідних РЗЕ, що містять не більше ніж 1·10 % кожного з найближчих сусідів РЗЕ в ядерному реакторі потоком теплових нейтронів 1,2·10 н/см ·з протягом 20 год. Кожну з опромінених оксидів поміщають окремо в склянки місткістю по 50 см і розчиняють при нагріванні 7 моль/дм соляної кислоти. Кожен розчин розбавляють 7 моль/дм соляною кислотою так, щоб для кожного розчину швидкість рахунку становила (1-5) 10 імп/хв/5 см (Контрольні розчини). Готують щонайменше 15 см кожного контрольного розчину.

Швидкість рахунку для кожного розчину змінюють на установці для інтегрального -Рахунки, що складається з лічильного приладу ПСО2-2еМ і сцинтиляційного датчика УСД з кристалом Nal (T1) (з колодязем) або на аналогічному приладі, що забезпечує зміну активності радіоактивних ізотопів РЗЕ.

Розчин, що направляється на вимірювання, поміщають у скляний бокс (тип СВ 24/10) місткістю 18 см (Бокси для вимірювання швидкості рахунку).

Перевірку правильності роботи екстракційно-хроматографічної колонки проводять у такий спосіб.

Наважку аналізованого окису РЗЕ (маса навішування зазначена в ГОСТ 23862.7-79 -ГОСТ 23862.9-79, ГОСТ 23862.18-79 разд.4) поміщають у склянку місткістю 50 см додають по 5 см контрольних розчинів, що містять відповідні радіоактивні ізотопи РЗЕ (див. таблицю), 0,5 см пероксиду водню та нагрівають до повного розчинення окису. Розчин упарюють до вологих солей, які розчиняють у соляній або азотній кислоті, об'єм і концентрація яких зазначені в ГОСТ 23862.7-79 -ГОСТ 23862.9-79, ГОСТ 23862.18-79 разд.4.

Отримані розчини пропускають через екстракційно-хроматографічні колонки. Далі колонку промивають елююючими розчинами, склади яких наведені в ГОСТ 23862.7-79 -ГОСТ 23862.9-79, ГОСТ 23862.18-79 разд.4. Техніка роботи на колонці вказана у ГОСТ 23862.7-79 разд.3.

Порцію елюату об'ємом, рівним вільному об'єму сорбенту (див. ГОСТ 23862 .7-79-ГОСТ 23862.9-79, ГОСТ 23862 .18-79 разд.4), збирають у мірний циліндр і відкидають. Далі елюат збирають у скляні пробірки порціями по 5 см. і визначають у кожній порції наявність радіоактивного ізотопу РЗЕ (зміною швидкості рахунку) та елемента основи (див. ГОСТ 23862.7-79 разд.3). Елюювання продовжують до повного вимивання радіоактивних елементів колонки.

Порції елюату, виділені до появи основи, переносять у випарник, упарюють до об'єму 5 см і поміщають у бокс для вимірювання швидкості рахунку (концентрат 1).

Порції елюату, виділені після видалення основи з колонки, переносять у випарник, упарюють до об'єму 5 см (Концентрат 2).

Концентрати 1 та 2 та по 5 см контрольних розчинів радіоактивних ізотопів РЗЕ, що виділяються до та після аналізованої основи (див. таблицю), поміщають окремо в бюкси для вимірювання швидкості рахунку та проводять вимірювання.

Масову частку виділеного РЗЕ ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Швидкість рахунку для розчину концентрату, імп / хв;

- Швидкість рахунку для контрольного розчину відповідного радіоактивного ізотопу РЗЕ, імп / хв.

Колонку вважають придатною для роботи, якщо кількість виділених РЗЕ не менша за наведені в таблиці.

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА. (Змінена редакція, Зм. N 2).