ГОСТ 18385.3-79
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 18385.3-79 Ніобій. Методи визначення молібдену (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.3-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Методи визначення молібдену
Niobium. Методи для визначення molybdenium
ОКСТУ 1709*
______________
* Введено додатково, Змін. N1.
Строк дії з 01.07.1980
до 01.07.1985 *
_________________________________
* Обмеження терміну дії знято
за протоколом N 5-94 Міждержавної Ради
зі стандартизації, метрології та сертифікації
(ІВД N 11/12, 1994 рік). - Примітка виробника бази даних.
Розроблено Міністерством кольорової металургії СРСР
ВИКОНАВЦІ
ВНЕСЕН Міністерством кольорової металургії СРСР
Член
ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 30 травня 1979 р. N 1968
ВЗАМІН
ВНЕСЕНИ: Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР за стандартами
Зміни N 1, 2 внесені виробником бази даних за текстом ІВС N 1, 1985, ІВС N 3, 1990 рік
Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення молібдену від 0,004 до 0,04%.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
_______________
* На території Російської Федерації діє
2. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ МОЛІБДЕНУ (при масовій частці від 0,004 до 0,04%)
Метод заснований на розкладанні зразка сплавленням навішування з гідроокисом натрію, відділенні молібдену від основи обробкою плава водою екстракції комплексної сполуки молібдену з дитіолом амілацетатом (або хлороформом) та вимірювання оптичної щільності екстракту.
Масову частку молібдену та вольфраму можна визначати з різних аліквотних частин одного розчину проби.
2.1 Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр типу ФЕК-60 чи аналогічного типу.
Пекти муфельна.
Тиглі нікелеві.
Терези аналітичні.
Мікробюретка.
Лійки ділильні місткістю 50 см .
Піпетка із поршнем.
Колби мірні місткістю 100, 1000 см .
Склянки місткістю 50, 100, 250 см .
Вода дистильована.
Молібден металевий високої чистоти за ТУ 48-19-69-80, що містить не менше ніж 99,5% молібдену.
Натрію гідроксид за
Кислота соляна за
Спирт етиловий ректифікований технічний за
Цинк-дітіол.
Суспензія цинк-дітіолу: навішування цинк-дітіолу масою 0,1 г розтирають у фарфоровій ступці з мінімальною кількістю спирту і розбавляють тим самим спиртом до 25 см . Перед застосуванням суспензію збовтують.
Аміловий ефір оцтової кислоти (амілацетат).
Хлороформ за
Водню перекис за
Аміак водний за
(Змінена редакція, Зм. N 2).
2.2. Підготовка до аналізу
2.2.1. Приготування стандартних розчинів молібдену
Розчин молібдену (запасний), що містить 0,1 мг/см молібдену: навішування металевого молібдену масою 0,1 г розчиняють при нагріванні 5-10 см
перекису водню. Приливають по краплях аміак до знебарвлення розчину, нагрівають і кип'ятять кілька хвилин для руйнування перекису водню. Розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм.
, доводять водою до мітки та перемішують.
Розчин молібдену (робочий), що містить 0,01 мг/см молібдену, готують розведенням запасного розчину водою в 10 разів на день вживання.
2.2.2. Побудова градуювального графіка
У склянки місткістю 50 см доливають 0,3; 0,5; 0,7; 1,0; 1,5; 2,0 та 3,0 см
робочого стандартного розчину молібдену, що відповідає 3,0; 5,0; 7,0; 10; 15; 20 та 30 мкг молібдену, доливають водою до 15 см
потім додають 15 см
соляної кислоти та перемішують. Додають 2 см
суспензії цинк-дітіолу і залишають на 15 хв, перемішуючи. Розчини переводять у ділильну вирву місткістю 50 см.
, доливають із мікробюретки або піпеткою з поршнем 5 см
амілацетату (або хлороформу), збовтують 1 хв і після розшаровування фаз відкидають водну фазу.
Отримані екстракти послідовно переводять у суху кювету фотоелектроколориметра з товщиною шару, що поглинає світло, 3 мм (при масі молібдену в фотометрируемом екстракті більше 15 мкг) або 5 мм (при масі молібдену - менше 15 мкг). Покривають кювету кришкою, дають екстракту відстоятись від бульбашок і вимірюють оптичну щільність кожного екстракту на фотоелектроколориметрі, використовуючи світлофільтр з максимумом пропускання при довжині хвилі 660 нм по відношенню до води.
За знайденими значеннями оптичної щільності та відповідним їм мас молібдену будують градуювальний графік.
2.2.1,
2.3. Проведення аналізу
0,3-0,5 г стружки ніобію (при масовій частці молібдену до 0,02% беруть 0,5 г, понад 0,02% - 0,3 г) поміщають у нікелевий тигель, де попередньо розплавлений 1 г гідроксиду натрію, додають ще 3 г гідроксиду натрію, поміщають тигель холодний муфель, доводять температуру до 800-850 °З сплавляють до отримання однорідного плава. Тигель з розплавом охолоджують та обробляють 60 см води у склянці місткістю 150-200 см
при кип'ятінні.
Після охолодження розчин з осадом переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , розбавляють водою до мітки, ретельно перемішують і залишають для відстоювання осаду. Відбирають 10-15 см
прозорого розчину в склянку місткістю 50-70 см
, розбавляють водою до 15 см
, доливають 15 см
соляної кислоти, перемішують, доливають 2 см
суспензії цинк-дітіолу і залишають на 15 хв, перемішуючи. Розчин переводять у ділильну вирву місткістю 50 см.
, доливають із мікробюретки або піпеткою з поршнем 5 см
амілацетату (або хлороформу) використовують той екстрагент, який застосовувався при приготуванні розчинів порівняння, і збовтують 1 хв. Після розшарування водну фазу відкидають, а екстракт переводять у суху кювету та вимірюють його оптичну густину (п. 2.2.2).
Одночасно з аналізом у тих самих умовах проводять два паралельні контрольні досвіди. Оптична щільність розчину контрольного досвіду має перевищувати 0,01. Зі значення оптичної щільності аналізованого розчину віднімають середнє значення оптичної щільності розчину контрольного досвіду.
Масу молібдену в розчині знаходять за градуювальним графіком.
(Змінена редакція, зміна N 1).
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку молібдену в пробі ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса молібдену, знайдена за градуювальним графіком, мкг;
- Об'єм аліквотної частини, см
;
- Маса навішування, р.
Різниця результатів двох паралельних визначень і результатів двох аналізів не повинна перевищувати величин абсолютних розбіжностей, що допускаються, зазначених у табл.1.
Таблиця 1
Масова частка молібдену, % | Абсолютні розбіжності, що допускаються, % |
0,004 | 0,001 |
0,01 | 0,002 |
0,02 | 0,003 |
0,04 | 0,005 |
Абсолютні розбіжності для проміжних масових часток молібдену розраховують методом лінійної інтерполяції.
2.4.2. Перевірка правильності результатів
Правильність результатів аналізу контролюють шляхом добавок. У три нікелеві тиглі поміщають по 1 см основного розчину порівняння (0,1 мг молібдену) і випарюють насухо при обережному нагріванні. У кожен тигель додають по 1 г гідроксиду натрію, нагрівають до розплавлення і вводять 0,5 г ніобію, масова частка молібдену в якому встановлена пп.2.3; 2,4, і становить близько 0,02%. Додають у тиглі по 3 г гідроксиду натрію, поміщають у муфель і далі аналізують за пп.2.3; 2.4.
За результат аналізу зразка з добавкою приймають середнє арифметичне отриманих трьох результатів одиничних визначень. Знайдене значення добавки - різниця між результатом аналізу зразка з добавкою і отриманим результатом аналізу того ж зразка без добавки - повинно бути в межах (0,0200±0,0025)%.
Якщо знайдене значення добавки виходить за вказані межі, то контроль правильності результатів повторюють, збільшуючи число наважок до шести і отримуючи результат аналізу зразка з добавкою як середнє арифметичне з шести результатів одиничних визначень. Знайдене при цьому значення добавки має бути в межах (0,0200±0,0021) %.
2.4.1,
Розділ 3. (Виключений, Изм. N 2).