ГОСТ 25278.2-82
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 25278.2-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Метод визначення ванадію (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.2-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Метод визначення ванадію
Alloys and foundry alloys of rare metals. Метод для визначення vanadium
ОКСТУ 1709
Строк дії з 01.07.83
до 01.07.93 *
_______________________________
* Обмеження терміну дії знято
за протоколом Міждержавної Ради
зі стандартизації, метрології та сертифікації
(ІВД N 2, 1993 рік). - Примітка виробника бази даних.
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР
ВИКОНАВЦІ
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами
3. Термін перевірки - 1993 р.
Періодичність перевірки – 5 років.
4. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ
5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
Позначення НТД, на який дано посилання | Номер розділу, пункту |
ГОСТ 84-76 | 2 |
ГОСТ 4197-74 | 2 |
ГОСТ 4204-77 | 2 |
ГОСТ 4208-72 | 2 |
ГОСТ 4461-77 | 2 |
ГОСТ 6552-80 | 2 |
ГОСТ 6691-77 | 2 |
ГОСТ 20490-75 | 2 |
ГОСТ 22180-76 | 2 |
ГОСТ 26473.0-85 | 1.1 |
6. Строк дії продовжено
7. ПЕРЕВИДАННЯ (листопад 1988 р.) зі Зміною N 1, затвердженим у жовтні 1987 р. (ІВС 1-88).
ВНЕСЕН Зміна N 2, прийнята Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 12 від 21.11.97). Держава-розробник Росія. Постановою Держстандарту Росії
Зміна N 2 внесена виробником бази даних за текстом ІКС N 6, 1998 рік
Цей стандарт встановлює титриметричний метод визначення ванадію:
від 1 до 10% - у сплавах (лігатурах) на основі ніобію (компоненти: алюмінію не більше 50%, вольфраму не більше 10%, ітрію не більше 10%, молібдену не більше 50%, титану не більше 50%, цирконію не більше 10%, хрому трохи більше 20%, вуглецю трохи більше 1%);
від 30 до 80% - у сплавах (лігатурах) на основі ванадію (компоненти: алюмінію не більше 50%, бору не більше 5%, вольфраму не більше 10%, заліза не більше 10%, марганцю не більше 5%, молібдену не більше 50%, титану трохи більше 30%, хрому трохи більше 50%).
Метод заснований на окисленні ванадію до п'ятивалентного стану марганцевокислим калієм та титруванні ванадієвої кислоти сіллю Мора з індикатором - фенілантранілової кислоти. Гідроліз ніобію запобігають введенню фторидів. Визначення не заважають до 50 мг алюмінію, молібдену, хрому, цирконію, ітрію; до 15 мг титану; до 10 мг вольфраму, заліза; до 5 мг марганцю і бору в розчині, що титрується.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки - за
(Змінена редакція, зміна N 1).
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Електропіч муфельний з терморегулятором, що забезпечує температуру до 900 °C.
Плитка електрична.
Терези аналітичні.
Ваги технічні.
Колби конічні місткістю 250 см .
Піпетки на 5 та 10 см .
Мензурки місткістю 50 та 100 см .
Колби мірні місткістю 500 та 1000 см .
Тиглі кварцові високі місткістю 40 см .
Калій піросернокислий за
Бюретки місткістю 10 та 25 см .
Кислота азотна за
Кислота сірчана за
Кислота ортофосфорна за
Калій марганцевокислий за .
Натрій азотистокислий за .
Сечовина за
Кислота щавлева за .
Натрій вуглекислий кристалічний за .
Кислота фенілантранілова, розчин 2 мг/см : 0,2 г фенілантранілової кислоти розчиняють при нагріванні 100 см
розчину вуглекислого натрію концентрацією 2 г/дм
.
Сіль закису заліза та амонію подвійна сірчанокисла (сіль Мора) за .
Розчин солі Мора 0,1 моль/дм ; готують наступним чином: 39,5 г солі Мора розчиняють у 500 см
води, що містить 50 см
концентрованої сірчаної кислоти, охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм
, доводять до мітки водою та перемішують.
Розчин солі Мора 0,02 моль/дм ; готують наступним чином: 7,9 г солі Мора розчиняють у 250 см
води, що містить 50 см
концентрованої сірчаної кислоти, охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм
, доводять до мітки водою та перемішують. Титр розчину солі Мора встановлюють експериментально перед застосуванням стандартного розчину ванадію.
Калій дворомовокислий розчин з молярною концентрацією еквівалента 0,1 моль/дм (В реакції окислення заліза в кислому середовищі); готують із стандарт-титру.
Калій дворомовокислий, розчин з молярною концентрацією еквівалента 0,02 моль/дм готують розведенням розчину 0,1 моль/дм
, водою у 5 разів.
Амоній фтористий за
Встановлюють співвідношення між розчинами солі Мора та дворомовокислого калію (K): у конічну колбу місткістю 250 см вводять піпеткою 25 см
розчину дворомовокислого калію з молярною концентрацією еквівалента 0,02 моль/дм
або 0,1 моль/дм
(залежно від концентрації застосовуваного при проведенні аналізу розчину солі Мора), доливають 100 см
води, 15 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:1, 5 крапель розчину солі фенілантранілової кислоти і титрують розчином солі Мора з молярною концентрацією еквівалента 0,02 моль/дм
або 0,1 моль/дм
відповідно.
Співвідношення ( ) обсягів розчинів солі Мору та дворомовокислого калію обчислюють за формулою
,
де - Об'єм розчину дворомовокислого калію, взятий для титрування, см
;
- Об'єм розчину солі Мора, витрачений на титрування, см
.
Співвідношення встановлюють перед застосуванням солі мору.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Наважку аналізованої проби сплаву на основі ніобію, що містить менше 0,1% масового вуглецю, масою 0,1-0,5 г в залежності від вмісту ванадію (табл.1) поміщають у конічну колбу місткістю 250 см і розчиняють при сильному нагріванні 20 см
концентрованої сірчаної кислоти. Після повного розчинення навішування доливають 100 см.
води, 1 г фтористого амонію, перемішуючи розчин до зникнення каламуті у разі гідролізу ніобію.
3.1а. Наважку аналізованої проби сплаву на основі ніобію, що містить менше 0,1% масового вуглецю, масою 0,1-0,5 г залежно від вмісту ванадію (табл.1) поміщають у кварцовий тигель, додають 2-10 г піросульфату калію (в залежно від маси навішування), кілька крапель концентрованої сірчаної кислоти і сплавляють у муфелі при температурі 700-800 ° С до отримання однорідного плава. Плав розчиняють при нагріванні 20 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, розчин переводять в конічну колбу місткістю 250 см
, доводять об'єм до 100 см
водою, додають 1 г фтористого амонію, перемішуючи розчин до зникнення каламуті у разі гідролізу ніобію.
3.1б. Отриманий розчин охолоджують у холодній воді до 15-20 °С, доливають по краплях розчин марганцевокислого калію до появи стійкого рожевого забарвлення. Через 5 хв надлишок марганцевокислого калію руйнують декількома краплями розчину азотистокислого натрію, відразу ж додають 1 г сечовини і добре перемішують. Через 5 хв доливають 4-5 крапель розчину феніланатранілової кислоти, добре перемішують і залишають стояти 1-1,5 хв, протягом яких розчин забарвлюється малиново-червоний колір. Ванадій (V) титрують розчином солі Мора 0,02 моль/дм при інтенсивному перемішуванні до переходу фарбування розчину з малиново-червоного до зеленого.
Таблиця 1
Масова частка ванадію, % | Маса навішування, г |
1 | 0,5 |
2-4 | 0,2 |
5-10 | 0,1 |
3.1, 3.1а, 3.1б. (Змінена редакція, Зм. N 2).
3.2. Наважку аналізованої проби сплаву на основі ванадію масою 0,1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , доливають 10 см
сірчаної кислоти (1:1) та 10 см
азотної кислоти (1:1), обмивають стінки колби водою, перемішують та нагрівають до повного розкладання проби. Розчин двічі упарюють до густої пари сірчаного ангідриду, охолоджують до кімнатної температури, розбавляють водою до 100 см.
і охолоджують у холодній воді до появи 15-20 ° С. * До охолодженого розчину доливають по краплях розчин марганцевокислого калію до появи стійкого рожевого забарвлення. Через 10-15 хв надлишок марганцевокислого калію руйнують розчином щавлевої кислоти, приливаючи її краплями до зникнення рожевого забарвлення і 1-2 краплі надлишок. Доливають 5 см
ортофосфорної кислоти, 5-7 крапель розчину солі фенілантранілової кислоти і титрують ванадій (V) розчином солі Мора 0,1 моль/дм
до переходу забарвлення з фіолетового до зеленого.
__________________
* Текст відповідає оригіналу. - Примітка виробника бази даних.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку ванадію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Об'єм розчину солі Мора, витрачений на титрування, см
;
- Концентрація розчину солі Мора по ванадію, г/см
, рівна 0,005095 ·
(Для розчину солі Мора 0,1 моль/дм
) або 0,001019 ·
(Для розчину солі Мора 0,02 моль/дм
), де
- Співвідношення обсягів розчинів солі Мору та дворомовокислого калію;
- Маса навішування аналізованої проби, г
.
4.2. Розбіжності між результатами двох паралельних визначень і результатами двох аналізів не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених в табл.2 (для сплавів на основі ніобію) і в табл.3 (для сплавів на основі ванадію).
Таблиця 2
Масова частка ванадію, % | Розбіжності, що допускаються, % |
1,0 | 0,1 |
5,0 | 0,2 |
10,0 | 0,3 |
Таблиця 3
Масова частка ванадію, % | Розбіжності, що допускаються, % |
30,0 | 0,4 |
40,0 | 0,6 |
50,0 | 0,7 |
60,0 | 0,8 |
70,0 | 1,0 |
80,0 | 1,1 |
4.1, 4.2. (Змінена редакція, зміна N 1).