ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu
ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.6-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви
ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12645.4-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 18385.4-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІОБІЙ
Метод визначення танталу
Niobium. Метод для визначення значення
ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.31-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.18-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
НЕОДИМ, ГАДОЛІНІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.7-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.23-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг
ГОСТ 23862.10-79ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.9-79
Група В59
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЦЕРІЙ І ЙОГО ДВОКИСЬ
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви
ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
ГОСТ 14339.3-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВОЛЬФРАМ
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor
ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
ГОСТ 23862.25-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення
ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
ГОСТ 26473.12-85
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85
ГОСТ 16273.0-85
ГОСТ 26473.3-85
ГОСТ 26473.8-85
ГОСТ 26473.13-85
ГОСТ 25278.13-87
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ Методи вГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ГОСТ 23862.14-79 Лантан, гадоліній, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів неодиму, самарію, європію та ербію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.14-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЛАНТАН, ГАДОЛІНІЙ, ІТРІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
Метод визначення домішок оксидів неодиму, самарію, європію та ербію.
Lanthanum, gadolinium, yttrium і їх oxides. Метод визначення impurities як oxides of neodymium, samarium, europium and erbium
MКC 77.120.99
ОКСТУ 1709
Дата введення 1981-01-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 19 жовтня 1979 р. N 3988 дату запровадження встановлено 01.01.81
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 11-95)
ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у квітні 1985 р., травні 1990 р. (ІУС 7-85, 8-90).
Цей стандарт встановлює люмінесцентний метод визначення окисів неодиму, самарію, європію та ербію в лантані, гадолінії, ітрії та їх окисах.
Метод заснований на збудженні ртутною або ксеноновою лампою спектру люмінесценції рідкісноземельних елементів - домішок у кристалофосфорах аналізованих матеріалів та реєстрації отриманого випромінювання. Зміст домішок знаходять шляхом добавок.
Інтервали визначених масових часток домішок оксидів:
у лантані та його окису: | |
неодима | від 5·10 % до 2·10 % |
ербія | від 5·10 % до 2·10 % |
в ітрії та його окису: | |
неодима | від 1·10 % до 2·10 % |
в гадолінії та його окису: | |
самарія | від 5·10 % до 5·10 % |
європія | від 1·10 % до 5·10 %. |
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
2. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ ТА РЕАКТИВИ
Спектрофотометр флуоресцентний типу М850 або аналогічний.
Установка для реєстрації спектрів люмінесценції (креслення).
1 - освітлювач ОСЛ-1 з ртутною лампою ДРШ-250; 2 - світлофільтр УФС-6; 3 - камера збудження; 4 - кювета з кристалофосфором; 5 - конденсор; 6 - спектрограф ІСП-51; 7 - регулятор швидкості повороту призм; 8 - високовольтне стабілізоване джерело живлення ВСВ-2; 9 - фотоелектрична приставка ФЕП-1 з фотомножником ФЕУ-22; 10 - потенціометр самописний ЕПП-17М-2
Пекти муфельна з терморегулятором, що забезпечує температуру до 1200 °C.
Плитка електрична.
Пекти муфельна з терморегулятором, що забезпечує температуру до 120 °C.
Ступки та маточки яшмові або з органічного скла.
Тиглі порцелянові N 3.
Чашки кварцові місткістю 30-50 см .
Кислота азотна особливої чистоти за
Амоній ванадієвокислий за
Натрій азотнокислий за
Кислота соляна особливої чистоти за
Натрій хлористий за
Вода деіонізована (двічі).
Спирт етиловий ректифікований технічний за
Неодим окис марки НО-СС.
Ербія окис марки ЕРО-1.
Самарія окис марки СмО-1.
Європа окис марки ЄВО-1.
Розчини I запасні неодиму, самарію, європію та ербію, що містять 1 мг/см. одного з РЗЕ (з розрахунку на окис): 100 мг окису РЗЕ поміщають у склянку місткістю 50 см , змочують водою, доливають 0,5-1 см соляної кислоти, нагрівають на електричній плитці до розчинення, охолоджують до кімнатної температури, переносять у мірну колбу місткістю 100 см. , доводять водою до мітки та перемішують.
Розчини I робітники, що містять 1 мкг/см РЗЕ (з розрахунку на окис), готують розведенням запасних розчинів I водою в 1000 разів.
Розчин II запасний неодиму, що містить 1 мг/см неодиму (з розрахунку на окис): 100 мг окису неодиму поміщають у склянку місткістю 50 см , змочують водою, доливають 0,5-1 см азотної кислоти, що нагрівають на електричній плитці до розчинення, охолоджують до кімнатної температури, переносять у мірну колбу місткістю 100 см , доводять водою до мітки та перемішують.
Розчин II робітник, що містить 1 мкг/см неодиму (з розрахунку на окис), готують розведенням запасного розчину II водою в 1000 разів.
Розд.2. (Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Приготування кристалофосфорів
3.1.1. Кристалофосфори з лантану готують наступним чином. У чотири кварцові чашки поміщають по 300 мг аналізованої проби окису лантану (або відповідну кількість металу), доливають по 2 см розчину хлористого натрію та по 0,5 см соляної кислоти. У дві чашки вводять робочі розчини I неодиму та ербію (1 мкг/см ) так, щоб вміст зазначених РЗЕ перевищував передбачуваний вміст їх у пробі в 1,5-3 рази. Потім всі чотири чашки поміщають на електричну плитку, нагрівають до розчинення, упарюють насухо, прожарюють в печі муфельної при 700-750 °С протягом 20-25 хв і охолоджують до кімнатної температури.
3.1.2. Кристалофосфори з ітрію: у чотири фарфорові тиглі поміщають по 300 мг аналізованої проби окису ітрію (або відповідну кількість металу), доливають по 2 см азотної кислоти. У два тиглі вводять робочий розчин II неодиму (1 мкг/см ) так, щоб вміст неодиму перевищував передбачуваний вміст його в пробі в 1,5-3 рази. Всі чотири тиглі поміщають на електричну плитку, нагрівають до розчинення, упарюють насухо, прожарюють в печі муфельної при 950-1000 °С протягом 3-5 хв і охолоджують до кімнатної температури.
У кожен тигель додають по 165 мг ванадієвокислого амонію, ретельно перемішують скляною паличкою, додають по 1,5 см. розчину азотнокислого натрію, перемішують, висушують у сушильній шафі при 100-110 °С, прожарюють у муфельній печі при 1000-1100 °С протягом 1 години і охолоджують до кімнатної температури.
3.1.1,
3.1.3. Кристалофосфори з гадолінію: в чотири кварцові чашки поміщають по 500 мг аналізованої проби окису гадолінію. У дві чашки вводять робочі розчини I самарія і європія так, щоб значення масових часток домішок, що визначаються, перевищувало передбачуване їх значення в пробі в 1,5-3 рази (навішення проби повинна бути повністю покрита розчином). У дві інші чашки доливають по 0,5-1 см. води. Вміст кожної чашки обережно перемішують фторопластовой паличкою, обережно, щоб не було викидання проби, упарюють на електричній плитці насухо, переносять у ступку, додають по 275 мг ванадієвокислого амонію, ретельно розтирають протягом 10-15 хв, додаючи , переносять знову в кварцову чашку, обережно висушують на електричній плитці, прожарюють у муфельній печі при 1000-1100 ° С протягом 1 год і охолоджують до кімнатної температури (неприпустимо наявність яскраво-жовтих і коричневих плям).
(Введений додатково, Зм. N 2).
3.2. Порушення та реєстрація спектрів люмінесценції
Кожен кристалофосфор розтирають у ступці і поміщають у кювету з кварцовим вікном. При аналізі кожної проби збуджують і реєструють спектр люмінесценції чотирьох кристалофосфорів послідовно, починаючи з великої добавки.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3.2.1. При аналізі лантану, ітрію та їх оксидів кювету з кристалофосфором поміщають в камеру (див. креслення). Спектр люмінесценції збуджують випромінюванням ртутної лампи ДРШ-250 пропущеним через світлофільтр УФС-6 в діапазоні 365-440 нм. Вхідна та вихідна щілини спектрографа ІСП-51 відкриті максимально. Напруга на фотопомножувачі ФЕУ-22 1000-1100 Ст.
3.2.2. При аналізі гадолінію та його окису кювету з кристалофосфором поміщають у кюветне відділення флуоресцентного спектрофотометра М850. Спектр люмінесценції збуджують випромінюванням ксенонової лампи, використовуючи довжину хвилі 330 нм.
Ширина щілини монохроматора емісії – 0,5 нм.
Ширина щілини монохроматора збудження – 20 нм.
3.2.1,
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. У кожній реєстрограмі вимірюють висоту ( ) піку аналітичної лінії елемента домішки (див. табл.1).
Таблиця 1
Елемент | Реєстрована ділянка спектру, нм | Довжина хвилі аналітичної лінії, нм | Основа |
Неодим | 885-900 | 893 | У лантані |
880-910 | 893 | В ітрії | |
Ербій | 540-560 | 549 | У лантані |
Самарій | 630-660 | 649 | У гадолінії |
Європій | 610-630 | 619 | У гадолінії |
За двома паралельними значеннями і , отриманим за двома реєстрограмами для кристалофосфорів, приготованих з проби без добавок, знаходять середньоарифметичне значення .
Масову частку кожної з визначених оксидів ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - масова частка добавки обумовленого окису, %;
- Висота піку аналітичної лінії в регістрограмі, отриманої для кристалофосфору, приготовленого з проби з добавкою.
Якщо значення добавок задовольняють вимогам, викладеним у п. 3.1, аналіз повторюють із запровадженням нових добавок.
4.2. При контролі відтворюваності результатів паралельних визначень за двома паралельними значеннями і обчислюють значення і - Результати паралельних визначень.
Розбіжності результатів двох паралельних визначень або результатів двох аналізів (ставлення більшого до меншого) не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у табл.2.
Таблиця 2
Основа | Визначається домішка | Розбіжність, що допускається |
Лантан та його окис | Окис неодима | 2,0 |
Окис ербія | 2,5 | |
Ітрій та його окис | Окис неодима | 3,0 |
Гадоліній та його окис | Окис самарія | 2,0 |
Окис європія | 1,8 |
4.1, 4.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).