ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 16274.1-77 Вісмут. Метод хіміко-спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 16274.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ВІСМУТ
Метод хіміко-спектрального аналізу
Bismu ГОСТ 22720.4-77 ГОСТ 22519.4-77 ГОСТ 22720.2-77 ГОСТ 22519.6-77 ГОСТ 13462-79 ГОСТ 23862.24-79 ГОСТ 23862.35-79 ГОСТ 23862.15-79 ГОСТ 23862.29-79 ГОСТ 24392-80 ГОСТ 20997.5-81 ГОСТ 24977.1-81 ГОСТ 25278.8-82 ГОСТ 20996.11-82 ГОСТ 25278.5-82 ГОСТ 1367.7-83 ГОСТ 26239.9-84 ГОСТ 26473.1-85 ГОСТ 16273.1-85 ГОСТ 26473.2-85 ГОСТ 26473.6-85
ГОСТ 26473.6-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод визначення молібдену (зі зміною N 1)
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
Метод ви ГОСТ 12223.1-76 ГОСТ 12645.7-77 ГОСТ 12645.1-77 ГОСТ 12645.6-77 ГОСТ 22720.3-77 ГОСТ 12645.4-77
ГОСТ 12645.4-77 Індій. Хіміко-спектральний метод визначення алюмінію, вісмуту, кадмію, міді, марганцю, нікелю, свинцю, срібла та цинку (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ
ГОСТ 22519.2-77
ГОСТ 22519.0-77
ГОСТ 12645.5-77
ГОСТ 22517-77
ГОСТ 12645.2-77
ГОСТ 16274.9-77
ГОСТ 16274.5-77
ГОСТ 22720.0-77
ГОСТ 22519.3-77
ГОСТ 12560.1-78
ГОСТ 12558.1-78
ГОСТ 12561.2-78
ГОСТ 12228.2-78
ГОСТ 18385.4-79
ГОСТ 18385.4-79 Ніобій. Методи визначення танталу (зі змінами N 1, 2)
Niobium. Метод для визначення значення ГОСТ 18385.3-79 ГОСТ 23862.6-79 ГОСТ 23862.0-79 ГОСТ 23685-79 ГОСТ 23862.31-79
ГОСТ 23862.31-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення торію та празеодиму (зі Змінами N 1, 2)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
ГОСТ 23862.18-79 Неодим, гадоліній та їх окису. Метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.7-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.20-79 ГОСТ 23862.26-79 ГОСТ 23862.23-79
ГОСТ 23862.23-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення марганцю (зі зміною N 1)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення марг ГОСТ 23862.10-79
ГОСТ 23862.10-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Хіміко-спектральні методи визначення домішок ванадію, вольфраму, заліза, кобальту, марганцю, міді, молібдену, нікелю, ніобію, свинцю, танталу, титану та хрому (із Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23
ГОСТ 23862.2-79
ГОСТ 23862.9-79
ГОСТ 23862.9-79 Неодим, гадоліній, тербій, диспрозій, гольмій, ербій, тулій та їх окису. Хіміко-спектральний метод визначення домішок оксидів рідкісноземельних елементів (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.12-79 Церій та його двоокис. Хіміко-спектральний метод визначення заліза, кобальту, марганцю, міді та нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 23862.13-79 Лантан, неодим, гадоліній, диспрозій, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів празеодиму, неодиму, самарію, європію, гадолінію, тербію, диспрозію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.13-79
Група В59
ГОСТ 25278.9-82 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 25278.9-82
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи ви ГОСТ 20996.9-82 ГОСТ 12554.1-83 ГОСТ 1367.4-83 ГОСТ 12555.1-83 ГОСТ 1367.6-83 ГОСТ 1367.3-83 ГОСТ 1367.9-83 ГОСТ 1367.10-83 ГОСТ 12554.2-83 ГОСТ 26239.4-84 ГОСТ 9816.2-84 ГОСТ 26473.9-85 ГОСТ 26473.0-85 ГОСТ 12645.11-86 ГОСТ 12645.12-86 ГОСТ 8775.3-87 ГОСТ 27973.0-88 ГОСТ 18904.8-89 ГОСТ 18904.6-89 ГОСТ 18385.0-89 ГОСТ 14339.5-91 ГОСТ 14339.3-91
ГОСТ 14339.3-91 Вольфрам. Методи визначення вмісту фосфору
Методи визначення вмісту фосфору
Tungsten. Методи для визначення phosphor ГОСТ 16321.1-70 ГОСТ 16883.2-71 ГОСТ 16882.1-71 ГОСТ 12223.0-76 ГОСТ 12552.2-77 ГОСТ 12645.3-77 ГОСТ 16274.2-77 ГОСТ 16274.10-77 ГОСТ 12552.1-77 ГОСТ 22720.1-77 ГОСТ 16274.4-77 ГОСТ 16274.7-77 ГОСТ 12228.1-78 ГОСТ 12561.1-78 ГОСТ 12558.2-78 ГОСТ 12224.1-78 ГОСТ 23862.22-79 ГОСТ 23862.21-79 ГОСТ 23687.2-79 ГОСТ 23862.25-79
ГОСТ 23862.25-79 Рідкоземельні метали та їх окиси. Методи визначення кобальту та нікелю (зі Зміною N 1)
РІДКОЗЕМЕЛЬНІ МЕТАЛИ ТА ЇХ ОКИСУ
Методи визначення ГОСТ 23862.4-79 ГОСТ 18385.1-79 ГОСТ 23687.1-79 ГОСТ 23862.34-79 ГОСТ 23862.17-79 ГОСТ 23862.27-79 ГОСТ 17614-80 ГОСТ 12340-81 ГОСТ 31291-2005 ГОСТ 20997.1-81 ГОСТ 20997.4-81 ГОСТ 20996.2-82 ГОСТ 12551.2-82 ГОСТ 12559.1-82 ГОСТ 1089-82 ГОСТ 12550.1-82 ГОСТ 20996.5-82 ГОСТ 20996.3-82 ГОСТ 12550.2-82 ГОСТ 20996.8-82 ГОСТ 14338.4-82 ГОСТ 25278.12-82 ГОСТ 25278.11-82 ГОСТ 12551.1-82 ГОСТ 25278.3-82 ГОСТ 20996.6-82 ГОСТ 25278.6-82 ГОСТ 14338.1-82 ГОСТ 14339.4-82 ГОСТ 20996.10-82 ГОСТ 20996.1-82 ГОСТ 12645.9-83 ГОСТ 12563.2-83 ГОСТ 19709.1-83 ГОСТ 1367.11-83 ГОСТ 1367.0-83 ГОСТ 19709.2-83 ГОСТ 12645.0-83 ГОСТ 12555.2-83 ГОСТ 1367.1-83 ГОСТ 9816.3-84 ГОСТ 9816.4-84 ГОСТ 9816.1-84 ГОСТ 9816.0-84 ГОСТ 26468-85 ГОСТ 26473.11-85 ГОСТ 26473.12-85
ГОСТ 26473.12-85 Сплави та лігатури на основі ванадію. Метод атомно-абсорбційного аналізу (зі зміною N 1)
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ НА ОСНОВІ ВАНАДІЇ
ГОСТ 26473.7-85 ГОСТ 16273.0-85 ГОСТ 26473.3-85 ГОСТ 26473.8-85 ГОСТ 26473.13-85 ГОСТ 25278.13-87
ГОСТ 25278.13-87 Сплави та лігатури рідкісних металів. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 25278.13-87
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ ТА ЛІГАТУРИ РІДКИХ МЕТАЛІВ
Методи в ГОСТ 8775.1-87 ГОСТ 25278.17-87 ГОСТ 18904.1-89 ГОСТ 18904.0-89 ГОСТ Р 51572-2000 ГОСТ 14316-91 ГОСТ Р 51704-2001 ГОСТ 16883.1-71 ГОСТ 16882.2-71 ГОСТ 16883.3-71 ГОСТ 8774-75 ГОСТ 12227.0-76 ГОСТ 12797-77 ГОСТ 16274.3-77 ГОСТ 12553.1-77 ГОСТ 12553.2-77 ГОСТ 16274.6-77 ГОСТ 22519.1-77 ГОСТ 16274.8-77 ГОСТ 12560.2-78 ГОСТ 23862.11-79 ГОСТ 23862.36-79 ГОСТ 23862.3-79 ГОСТ 23862.5-79 ГОСТ 18385.2-79 ГОСТ 23862.28-79 ГОСТ 16100-79 ГОСТ 23862.16-79 ГОСТ 23862.32-79 ГОСТ 20997.0-81 ГОСТ 14339.2-82 ГОСТ 12562.2-82 ГОСТ 25278.7-82 ГОСТ 20996.12-82 ГОСТ 12645.8-82 ГОСТ 20996.0-82 ГОСТ 12556.2-82 ГОСТ 25278.2-82 ГОСТ 12564.1-83 ГОСТ 1367.5-83 ГОСТ 25948-83 ГОСТ 1367.8-83 ГОСТ 1367.2-83 ГОСТ 12563.1-83 ГОСТ 9816.5-84 ГОСТ 26473.4-85 ГОСТ 26473.10-85 ГОСТ 12645.10-86 ГОСТ 8775.2-87 ГОСТ 25278.16-87 ГОСТ 8775.0-87 ГОСТ 8775.4-87 ГОСТ 12645.13-87 ГОСТ 27973.3-88 ГОСТ 27973.1-88 ГОСТ 27973.2-88 ГОСТ 18385.6-89 ГОСТ 18385.7-89 ГОСТ 28058-89 ГОСТ 18385.5-89 ГОСТ 10928-90 ГОСТ 14338.3-91 ГОСТ 10298-79 ГОСТ Р 51784-2001 ГОСТ 15527-2004 ГОСТ 28595-90 ГОСТ 28353.1-89 ГОСТ 28353.0-89 ГОСТ 28353.2-89 ГОСТ 28353.3-89 ГОСТ Р 52599-2006
Відкрити весь списокГОСТ 23862.14-79 Лантан, гадоліній, ітрій та їх окису. Метод визначення домішок окисів неодиму, самарію, європію та ербію (зі Змінами N 1, 2)
ГОСТ 23862.14-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЛАНТАН, ГАДОЛІНІЙ, ІТРІЙ ТА ЇХ ОКИСУ
Метод визначення домішок оксидів неодиму, самарію, європію та ербію.
Lanthanum, gadolinium, yttrium і їх oxides. Метод визначення impurities як oxides of neodymium, samarium, europium and erbium
MКC 77.120.99
ОКСТУ 1709
Дата введення 1981-01-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 19 жовтня 1979 р. N 3988 дату запровадження встановлено 01.01.81
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 11-95)
ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у квітні 1985 р., травні 1990 р. (ІУС 7-85, 8-90).
Цей стандарт встановлює люмінесцентний метод визначення окисів неодиму, самарію, європію та ербію в лантані, гадолінії, ітрії та їх окисах.
Метод заснований на збудженні ртутною або ксеноновою лампою спектру люмінесценції рідкісноземельних елементів - домішок у кристалофосфорах аналізованих матеріалів та реєстрації отриманого випромінювання. Зміст домішок знаходять шляхом добавок.
Інтервали визначених масових часток домішок оксидів:
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
2. АПАРАТУРА, МАТЕРІАЛИ ТА РЕАКТИВИ
Спектрофотометр флуоресцентний типу М850 або аналогічний.
Установка для реєстрації спектрів люмінесценції (креслення).
1 - освітлювач ОСЛ-1 з ртутною лампою ДРШ-250; 2 - світлофільтр УФС-6; 3 - камера збудження; 4 - кювета з кристалофосфором; 5 - конденсор; 6 - спектрограф ІСП-51; 7 - регулятор швидкості повороту призм; 8 - високовольтне стабілізоване джерело живлення ВСВ-2; 9 - фотоелектрична приставка ФЕП-1 з фотомножником ФЕУ-22; 10 - потенціометр самописний ЕПП-17М-2
Пекти муфельна з терморегулятором, що забезпечує температуру до 1200 °C.
Плитка електрична.
Пекти муфельна з терморегулятором, що забезпечує температуру до 120 °C.
Ступки та маточки яшмові або з органічного скла.
Тиглі порцелянові N 3.
Чашки кварцові місткістю 30-50 см .
Кислота азотна особливої чистоти за
Амоній ванадієвокислий за
Натрій азотнокислий за .
Кислота соляна особливої чистоти за
Натрій хлористий за .
Вода деіонізована (двічі).
Спирт етиловий ректифікований технічний за
Неодим окис марки НО-СС.
Ербія окис марки ЕРО-1.
Самарія окис марки СмО-1.
Європа окис марки ЄВО-1.
Розчини I запасні неодиму, самарію, європію та ербію, що містять 1 мг/см. одного з РЗЕ (з розрахунку на окис): 100 мг окису РЗЕ поміщають у склянку місткістю 50 см
, змочують водою, доливають 0,5-1 см
соляної кислоти, нагрівають на електричній плитці до розчинення, охолоджують до кімнатної температури, переносять у мірну колбу місткістю 100 см.
, доводять водою до мітки та перемішують.
Розчини I робітники, що містять 1 мкг/см РЗЕ (з розрахунку на окис), готують розведенням запасних розчинів I водою в 1000 разів.
Розчин II запасний неодиму, що містить 1 мг/см неодиму (з розрахунку на окис): 100 мг окису неодиму поміщають у склянку місткістю 50 см
, змочують водою, доливають 0,5-1 см
азотної кислоти, що нагрівають на електричній плитці до розчинення, охолоджують до кімнатної температури, переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, доводять водою до мітки та перемішують.
Розчин II робітник, що містить 1 мкг/см неодиму (з розрахунку на окис), готують розведенням запасного розчину II водою в 1000 разів.
Розд.2. (Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Приготування кристалофосфорів
3.1.1. Кристалофосфори з лантану готують наступним чином. У чотири кварцові чашки поміщають по 300 мг аналізованої проби окису лантану (або відповідну кількість металу), доливають по 2 см розчину хлористого натрію та по 0,5 см
соляної кислоти. У дві чашки вводять робочі розчини I неодиму та ербію (1 мкг/см
) так, щоб вміст зазначених РЗЕ перевищував передбачуваний вміст їх у пробі в 1,5-3 рази. Потім всі чотири чашки поміщають на електричну плитку, нагрівають до розчинення, упарюють насухо, прожарюють в печі муфельної при 700-750 °С протягом 20-25 хв і охолоджують до кімнатної температури.
3.1.2. Кристалофосфори з ітрію: у чотири фарфорові тиглі поміщають по 300 мг аналізованої проби окису ітрію (або відповідну кількість металу), доливають по 2 см азотної кислоти. У два тиглі вводять робочий розчин II неодиму (1 мкг/см
) так, щоб вміст неодиму перевищував передбачуваний вміст його в пробі в 1,5-3 рази. Всі чотири тиглі поміщають на електричну плитку, нагрівають до розчинення, упарюють насухо, прожарюють в печі муфельної при 950-1000 °С протягом 3-5 хв і охолоджують до кімнатної температури.
У кожен тигель додають по 165 мг ванадієвокислого амонію, ретельно перемішують скляною паличкою, додають по 1,5 см. розчину азотнокислого натрію, перемішують, висушують у сушильній шафі при 100-110 °С, прожарюють у муфельній печі при 1000-1100 °С протягом 1 години і охолоджують до кімнатної температури.
3.1.1,
3.1.3. Кристалофосфори з гадолінію: в чотири кварцові чашки поміщають по 500 мг аналізованої проби окису гадолінію. У дві чашки вводять робочі розчини I самарія і європія так, щоб значення масових часток домішок, що визначаються, перевищувало передбачуване їх значення в пробі в 1,5-3 рази (навішення проби повинна бути повністю покрита розчином). У дві інші чашки доливають по 0,5-1 см. води. Вміст кожної чашки обережно перемішують фторопластовой паличкою, обережно, щоб не було викидання проби, упарюють на електричній плитці насухо, переносять у ступку, додають по 275 мг ванадієвокислого амонію, ретельно розтирають протягом 10-15 хв, додаючи , переносять знову в кварцову чашку, обережно висушують на електричній плитці, прожарюють у муфельній печі при 1000-1100 ° С протягом 1 год і охолоджують до кімнатної температури (неприпустимо наявність яскраво-жовтих і коричневих плям).
(Введений додатково, Зм. N 2).
3.2. Порушення та реєстрація спектрів люмінесценції
Кожен кристалофосфор розтирають у ступці і поміщають у кювету з кварцовим вікном. При аналізі кожної проби збуджують і реєструють спектр люмінесценції чотирьох кристалофосфорів послідовно, починаючи з великої добавки.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3.2.1. При аналізі лантану, ітрію та їх оксидів кювету з кристалофосфором поміщають в камеру (див. креслення). Спектр люмінесценції збуджують випромінюванням ртутної лампи ДРШ-250 пропущеним через світлофільтр УФС-6 в діапазоні 365-440 нм. Вхідна та вихідна щілини спектрографа ІСП-51 відкриті максимально. Напруга на фотопомножувачі ФЕУ-22 1000-1100 Ст.
3.2.2. При аналізі гадолінію та його окису кювету з кристалофосфором поміщають у кюветне відділення флуоресцентного спектрофотометра М850. Спектр люмінесценції збуджують випромінюванням ксенонової лампи, використовуючи довжину хвилі 330 нм.
Ширина щілини монохроматора емісії – 0,5 нм.
Ширина щілини монохроматора збудження – 20 нм.
3.2.1,
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. У кожній реєстрограмі вимірюють висоту ( ) піку аналітичної лінії елемента домішки (див. табл.1).
Таблиця 1
За двома паралельними значеннями і
, отриманим за двома реєстрограмами для кристалофосфорів, приготованих з проби без добавок, знаходять середньоарифметичне значення
.
Масову частку кожної з визначених оксидів ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - масова частка добавки обумовленого окису, %;
- Висота піку аналітичної лінії в регістрограмі, отриманої для кристалофосфору, приготовленого з проби з добавкою.
Якщо значення добавок задовольняють вимогам, викладеним у п. 3.1, аналіз повторюють із запровадженням нових добавок.
4.2. При контролі відтворюваності результатів паралельних визначень за двома паралельними значеннями і
обчислюють значення
і
- Результати паралельних визначень.
Розбіжності результатів двох паралельних визначень або результатів двох аналізів (ставлення більшого до меншого) не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у табл.2.
Таблиця 2
4.1, 4.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).